27 березня – Міжнародний день театру
Щороку у світі відзначають Всесвітній день театру — професійне свято всіх, хто творить сцену: режисерів, акторів, драматургів, сценографів, музикантів і технічних працівників.
Український театр має багату й живу історію: від народних вистав до сміливих авангардних експериментів.
Театр корифеїв
У 1882 році Марко Кропивницький заснував театр корифеїв, який став основою професійного українського театру. Йому вдалося об’єднати провідних акторів, зокрема братів Тобілевичів, і вивести українську сцену на новий рівень розвитку. Перші виступи розпочалися у 1882 році з постановки “Наталки Полтавки”. Саме у цій постановці в ролі Наталки дебютувала на професійній сцені Марія Заньковецька. Вже після перших вистав стало зрозуміло, що трупа Кропивницького має великий потенціал у майбутньому.
Перший стаціонарний театр
У 1907 році Микола Садовський заснував перший український стаціонарний театр у Києві. На його сцені поєднувалася європейська класика з українською драматургією, зокрема творами Лесі Українки та Володимира Винниченка. У подальшому корифеї озформувалися на окремі трупи.
Молодий театр
У 1917 році Лесь Курбас заснував студію молодих акторів, з якої виріс “Молодий театр” — простір пошуку нових форм у сучасній і класичній драматургії. Саме з нього беруть початок кілька українських театральних колективів.
«Березіль» — театр-лабораторія
Вже у 1922 році він створив мистецьке об’єднання “Березіль” — не просто театр, а творчу лабораторію. Тут формувалася нова система акторської підготовки, розроблялися принципи ритму, монтажу та сценічної дії, а сам “Березіль” став центром інтелектуального й художнього пошуку 1920-х років.
У час повномасштабної війни театри продовжують працювати: створюють прем’єри, виступають для військових і глядачів, підтримують суспільство та говорять зі світом мовою культури. Театр залишається місцем живої емоції, чесної розмови й спільного переживання.
Дякуємо всім, хто сьогодні працює для українського театру — на сцені й за лаштунками.