Переслідувався за радянських часів: у столиці етнографічний хор «Гомін» Леопольда Ященка відсвяткував 55-річчя

Учасники «Гомону» — люди різних поколінь і професій, яких об’єднала любов до рідної мови, української пісні та минувшини.

Головними завданнями хорового колективу є підтримка масового побутового співу та відродження традиційних народних свят на теренах великого міста.
Його засновник та багаторічний керівник Леопольд Ященко (1928—2016), український музикознавець, фольклорист, диригент, композитор та лауреат Шевченківської премії (1993).

Днями у Києві, у Палаці «Печерськ» пройшов ювілейний концерт, приурочений до 55-річчя колективу, йдеться у повідомленні Київського міського центру народної творчості Співоче поле.

В урочистостях взяли участь родина Леопольда Ященка, зірки української сцени, колеги з інших народних (аматорських) колективів, народний артист України Євген Нищук та директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень Федір Баландін які відзначили учасників хору подяками.

Понад пів століття тому «Гомін» дебютував виконанням веснянок у парку над Дніпром, а згодом на святі Івана Купала на Трухановому острові та в Гідропарку. Його учасники прагнули відродити національні традиції, розбудити свідомість українців.

Свого часу Іван Гончар надав зі своєї приватної колекції народні строї для перших учасників «Гомону». Серед них були Ніна Матвієнко, Оксана Мешко, Олесь Харченко, Надія Світлична, Євген Чередниченко та його дружина Віра, Михайло Гуць, Лідія Орел, Віктор Андрійчук, Володимир Данилейко, Ігор Голобуцький, Стефанія та Юрій Гулії, Алла та Іван Дебелюки тощо.

За часів УРСР хор переслідувався владою. 1971 був заборонений як «націоналістичний», а його учасники зазнали репресій. Органи безпеки побачили в діяльності «Гомону» і в його репертуарі «буржуазний націоналізм».

Члена Спілки композиторів України, кандидата наук Леопольда Ященка компартійні «органи» називали некваліфікованим робітником, «який ніде не працює і якому збирають по 5 карбованців на прожиття». Переслідування почалися з початком 1970 року — спочатку після колядування, потім після ювілею Лесі Українки.

Учасників хору викликали на «бесіди» в компарткоми й КДБ з приводу участі в «Гомоні», і хоч прямо не забороняли ходити на репетиції, але називали хор націоналістичним і не «радили» його відвідувати, часом відверто погрожуючи можливими санкціями.

«Гомін» остаточно був заборонений в палаці «Харчовик» 20 вересня 1971 року на зборах колективу в присутності компартійного керівництва.

Свою діяльність «Гомін» відновив 1984 року, однак і надалі зазнавав утисків з боку влади. Протягом 1985-2000-х діяв при Будинку культури «Київметробуду». 2005-го отримав звання «Народний».

У репертуарі «Гомону» понад 600 пісень, серед яких — колядки та щедрівки, веснянки та ігрові хороводи, купальські й петрівчані пісні. Хор виконує також козацькі, рекрутські, стрілецькі та повстанські пісні, композиції на слова і музику Леопольда Ященка, про Чорнобильську трагедію, на слова Тараса Шевченка та інших українських поетів.

У складі хору є декілька ансамблів: камерний — «Криниця», автентичного фольклору — «Радосинь», чоловічий гурт «Козаки», музики — родина Вербовецьких. Тривалий час у складі «Гомону» співав також гурт «Чумаки». Колектив хору є організатором свят народної пісні та «недільних співів» для всіх охочих.

Етнографічний хор «Гомін» Леопольда Ященка — особливе явище в історії духовної культури сучасної України. Саме «Гомін» вперше після довгих десятиліть заборони заспівав у Києві «Ще не вмерла Україна», «Не пора, не пора», «Ой у лузі червона калина», «За Україну», «Боже Великий, Єдиний» тощо.

Історія колективу нерозривно зв’язана з клубними закладами Києва. Від клубу «Харчовик» (нині у цьому приміщенні працює Київська опера) до Будинку культури «Київметробуд» хор нарешті отримав постійне помешкання у Палаці «Печерськ».

З квітня 2016 до грудня 2022 року «Гомоном» керувала Валентина Команчук, диригент-хормейстер хору у різний час у 1970–2016 роках. З 2022 року керівником хору є Народний артист України, професор Зеновій Корінець.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Посилання на статтю – https://vechirniy.kyiv.ua/news/110322/