ОФІЦІЙНО. НА ТЕАТРАЛЬНІЙ МАПІ КИЄВА З’ЯВИВСЯ НОВИЙ ТЕАТР. «SMAGIONATION FORMAT STUDIO». ДОКЛАДНІШЕ:
Рішенням Колегії Департамент культури виконавчого органу Київська міська рада ( Київська міська державна адміністрація – КМДА) ,яка відбулась 28.03.25 , на підставі Протоколу № 25 засідання Атестаційної комісії з присвоєння, підтвердження та позбавлення звання «народний» («зразковий») колектив (студія) закладів культури міста Києва, «Паперовому театру Smagionation Format Studio» Київський міський центр народної творчості присвоєно звання “Народний колектив”.
Щиро вітаємо нашого колегу- художнього керівника театру Олександра Сергієнка!
З історії колективу :
– Паперовий театр Imagination Format Studio працює вже більше десяти років.
– Це перший в Україні та поки що єдиний колектив, який поставив собі за мету відродити й популяризувати в Україні традицію паперових театрів, що виникла й стала модною в Європі на початку XIX століття.
– Фундаторами Паперового театру Imagination Format Studio – Олександр Сергієнко та Олександра Шевченко . Перший в Україні паперовий театр розробили та виготовили художники, фахівці з макетів та діорам Михайло Антипов і його партнер Олександр Плосконіс. Невдовзі театр показав маленьким глядачам першу виставу – «Ліза та Мурахоїд», створену в співпраці з авторкою та художницею Ольгою Скоробагатовою.
– Паперовий театр раніше не мав постійної «прописки». За роки свого існування театр здійснив низку постановок на різних майданчиках Києва. Серед них вистави «Лускунчик» за Е.Т. Гофманом, «Казимир Малевич. Супрематизм 3 в 1» на музику Валентина Сильвестрова, «Лесь Курбас і Пауль Клеє. Зустріч на небесах», «На Русалчин Великдень» за мотивами однойменної опери Миколи Леонтовича.
– Крім постановок , Олександр Сергієнко досліджує історію паперового театру на наших теренах. Він стверджує: традиція паперових театрів існувала в Україні, однак перервалася в 1917 році. Деякий час паперові театри все ще існували в Галичині після Другої світової війни.
– У світі паперовий театр знаний переважно за англійською назвою Toy Theatre (дослівно «іграшковий театр»), але принципи паперового театру суттєво відрізняються від лялькового. По-перше, розміри сцени значно менші, ніж у театрі маріонеток, а ще у паперовому театрі ляльки пласкі, а не об’ємні, як маріонетки. Ляльки у паперовому театрі рухаються лише вправо-вліво, вгору-вниз та обертаються навколо власної осі. Вони не здатні реалістично імітувати рухи та поведінку персонажів, водночас у виставах залучені всі інші притаманні великому театру елементи: сцена, світло та звук.
Все це визначає та зумовлює особливу специфіку, а тому вистави паперового театру зазвичай недовгі – тривають переважно менше півгодини.
– Нині у світі проводиться багато фестивалів паперових театрів, і не лише в Європі, а й у країнах Південної й Північної Америки. Imagination Format Studio представляв Україну на міжнародному фестивалі в місті Мерінг (Баварія, Німеччина) за підтримки Goethe-Institut Ukraine та на Міжнародному бієнале сценографії в Тбілісі.
– Паперовий театр не має вікових меж. Він цікавий як дорослим , так і дітям. Так само і теми , які він піднімає.
З нових творчих здобутків Олександра Сергієнка значним успіхом стала співпраця з відомою акторкою та громадською діячкою, заслуженою артисткою України Ірма Вітовська-Ванца.
Вистава паперового театру «Я знов для тебе / Вистава про Ренату Богданську» стала справжнім успіхом. «Рената Богданська – українська і польська естрадна співачка, театральна та кіноакторка, капітан польської армії, яка була визначною постаттю, але в Україні вона маловідома. Це людина, яка пройшла звивистий шлях до себе та мала досвід того, що війна закінчується, життя налагоджується, Україна стала незалежною. Виставою про неї ми б хотіли розпочати цикл розповідей про визначних, але до сьогодні невідомих широкому загалу українців. Зараз на це є потужний суспільний запит – українці повернулися до себе, вони хочуть переформатувати у собі наслідки радянської освіти, ставлять собі питання: «Хто я є?». І ми через історії таких людей хочемо показати, хто ми є», – розповіла Ірма Вітовська в ексклюзивному коментарі Укрінформу. Вітовська сподівається, що вистави паперового театру про важливі постаті українців будуть множитися і ширитися. До того ж, такий формат не тільки дуже зручний, а й терапевтичний – до створення вистав можуть бути залучені самі глядачі, які стануть їх творцями – буквально виріжуть з паперу свою історію та зіграють її. Паперові вистави можна робити з освітньою та арт-терапевтичною метою для шкіл, садочків та для психологічної реабілітації військових.
«Це прекрасна арт-терапія, розвиток моторики рук та уяви. Паперовий театр дуже поширений у Західній Європі та Північній Америці, а в Україні робить свої перші кроки», – впевнена актриса.
– Нині перший в Україні «Паперовий театр» Київський міський центр народної творчості та креативна група у складі Олександра Сергієнка, Оксани Парфус , Людмили Самойленко, Івана Москаденка та інших працює над новою виставою, прем’єру якої заплановано на День Києва. До створення вистави також долучились студенти Академія мистецтв імені Павла Чубинського
До зустрічі у Пеперовому театрі!
